Мистецтво і творчість – доказ існування Божественного

Я вірю в Бога. Я знаю, що Він – реальний, хто б і що б мені не доводив.

Мистецтво і творчість – ще один доказ буття Божого. Як я до цього дійшла? Посудіть і розсудіть самі. Усе, що людина робить, вона робить для чогось. Вчені, які вірять в еволюцію, (пам’ятається ще зі школи) кажуть, що людина – істота біологічна, і вона все робить, щоб так чи інакше задовольнити свої базові біологічні потреби. Список потреб ви й самі можете перерахувати: добре їсти, добре пити, добре одягатися, розмножуватися, бути в безпеці, бути в стаді, серед своїх, тощо. Усе гранично зрозуміло, банально, грубо і примітивно. Людина – прямоходяча тварина, але тварина, що думає, – говорить еволюція.

Тим більш дивним і незрозумілим виглядає на цьому тлі мистецтво. Мистецтво не годує особливо. Мистецтво не зігріє. Картина, скульптура, пісня, вірш – усе це не відповідає за “їсти, пити, розмножуватися”, адже люди можуть робити всі ці перераховані речі і без Вічного Прекрасного. То для чого ж біологічній людині мистецтво? Яку потребу воно заповнює, і яку порожнечу воно заповнює? Чи не духовна це порожнеча? Чи не є мистецтво ланцюгом, зв’язком із чимось, або Кимось вищим? І чи не є наша людська здатність творити відображенням здатності творити Когось, Хто і створив весь навколишній космос, матерію, землю? Мистецтва ж могло б і не бути. Могли б не бути написані картини, не складені вірші, романи, не написані пісні, не зняті фільми. АЛЕ В НАС УСЕ ЦЕ Є! І культура, як така, дуже затребуваний продукт у будь-якому її вигляді. Картини продаються за мільйони доларів. Чому людина відриває такі матеріальні, приємні, важко зароблені гроші, і платить їх за пару мазків на полотні? Що вона купує? Ідею? А може емоцію? А може дотик до невидимого духовного світу, бо підсвідомо завжди вірив і вірить у духовну реальність, і за “фрагмент” якої, у вигляді витвору мистецтва, він готовий платити, – платити, навіть шалені гроші.
Мені здається, що мистецтво, творчість і культура загалом є спрагою людини за чимось давно втраченим, якщо хочете, то навіть туга за втраченим раєм і Вічністю. Як сказав хтось із великих: “Спрага пити, є найбільшим доказом існування води, що втамовує цю спрагу”. І якщо мистецтво, творчість важливі, то вони щось втамовують у нас, до чогось нас наближають. І я вірю, що ця спрага всіх людей – спрага за Богом, Якого хоч усі й розуміють по-своєму, але всі обов’язково шукають. Навіть атеїсти. Навіть ті, хто насміхається над вірою. Шукають усі, в різних формах.

Я вірю в Бога. Я знаю, що Він – реальний, хто б і що б мені не доводив. І мистецтво – ще один доказ того, що моя віра має найсильніше доведене підґрунтя.

Олександра Яременко – головний художник арт-студії “PicArt”

Насолоджуюся природою, створеною Всевишнім